2024 рік ще не закінчився, але є дві людини, яких я можу впевнено назвати авторами року.

Вперше в житті мені стала в пригоді тригонометрія. Чекав цього ще з часів школи :)

Зараз працюю над новими дорожніми знаками (деталі тут), і коли йшла робота над знаками напрямку повороту, хотілося наочно побачити, як вони будуть виглядати з різним кутом шевронної стрілки.

Нещодавно читав книгу Make Something Wonderful про Стіва Джобса. Одна з історій там була про ідею, яку відстоював Стів: при оформленні або оновленні водійського посвідчення, задавати людям запитання, чи хотіли б вони бути донорами органів.

Стів Джобс знав, наскільки це важливо: він отримав донорську печінку, і за його словами сам ледь не загинув через дефіцит донорських органів у Каліфорнії. І значна частина проблеми полягає в тому, що людей, які б погодились на посмертне донорство є достатньо, але згод від цих людей — мало. Якщо ж запитувати людей про посмертне донорство при оформленні водійського, можна отримати набагато більше таких згод.

Коли планували з дружиною бюджет на квітень, я знову мав нагоду побачити, як сильно відчуття можуть відрізнятися від фактів.

Рівень доходів був нормальний — навіть трохи більше, ніж планували. Було приємне відчуття: «гроші є». Але коли ми почали записувати планові витрати (попереду був місяць, насичений подіями), то побачили ось це:

У ПДР України є дорожній знак 5.57 «Попередній покажчик напрямків». У нього може бути багато варіацій. Ось одна з них:

Такий знак добре відображає фактичну конфігурацію розвʼязки, але, на мою думку, це не краще рішення для умов, коли водій має швидко приймати рішення.

Ці два флакончики — мабуть, найбільш відомі ліки для дітей в Україні. Їх використовують, щоб збити високу температуру або зменшити інтенсивність болю.

У Нурофєну і Панадолу дуже схожі показання, але у одного з них дещо зроблено значно краще з точки зору дизайну. Помітив, що тільки через це один препарат ми використовуємо частіше за інший.

Сьогодні сімсот днів, як іде російсько-українська війна. І сьогодні, і на девʼятнадцятий день, і за місяць до початку війни, у мене в голові не переставало виникати питання: «Як це все можливо?»

Ярослава Гресь, відома громадська діячка і координаторка платформи United24, нещодавно написала пост, у якому ділиться тим, що чує багато російської мови у варшавському парку, і розуміє, що розмовляють російською в переважній більшості біженці з України. Її це сильно обурює і приводить до певних висновків.

В інтернеті іноді трапляються подібні пости, але частіше за все їх можна ігнорувати — нема високої поваги до людей, які провокують хейт. Тут інша історія: мені цікаво було читати Ярославу ще до війни, а під час війни стало ще цікавіше. United24 — крута і корисна ініціатива, яка мені дуже подобається.

Коли я зібрався вперше приготувати каву в аеропресі та переглядав рецепт, мене здивувало те, як суміш кави і води перестає виливатися: